Українська громада Кіпру провела акції протесту присвячені другій річниці повномасштабного вторгнення росії в Україну
24 лютого 2024 року кожен з нас пережив неймовірне відчуття єдності українців. Голос українського народу має звучати дедалі гучніше, щоб бути почутим там, де завдяки героїчному спротиву українців не лунають сирени й не розриваються російські снаряди. Наш голос має стати голосом тих, кого щодня ранить, калічить і вбиває росія. Дякуємо кожному та кожній, хто доєднався!
На мітингу в Лімасолі, пролунала промова Гліба Бабіча – українського поета, автора пісень, учасника російсько-української війни, співзасновника волонтерської ініціативи «Res_Publica. Брати по зброї», активіста ГО «Справа громад», який загинув у липні 2022 року неподалік від Ізюма.
«Чому ми такі? Чому готові робити те, що суперечить “здоровому глузду звичайної людини” ? Чому наші “звичайні люди” перетворюються на впевнених бійців, або на тих, хто допомагає битві на шкоду своїм інтересам, і складним обставинам?
Чому ті, хто складає бойовий цвіт Нації, її надію та захист – добре розуміють сенс слів “ви маєте виграти час”? Собою виграти. Розуміють і продовжують битися.
Роблять неможливе, йдуть у чоло зі смертю, піднімаються з гранотометом назустріч гарантованій загибелі, стоять до кінця (у прямому сенсі слова).
Чому є така величезна кількість людей, здатних виграти майбутнє для інших? Собою. Розуміючи, що для тебе особисто цього майбутнього вже не буде?
Тому що Свобода. Тому що любов до Свободи ніяк не можуть врахувати раби, які намагаються придушити нас масою, якщо вже не вийшов бліцкриг. Вони чекають, що в нас нарешті закінчиться те, що живить нашу силу. Але ніяк не можуть зрозуміти – що саме.
Свобода. Свобода наче любов. Тому що неможливо пояснити рабові це почуття. Бо це як дихати. Цього не можна позбутися добровільно, бо згаснеш болісніше, ніж загинувши у бою.
Це складалося поколіннями. Століттями. І жодне ярмо не здатне було придушити це почуття.
Є народи, які “видавлюють із себе раба по краплині”. Але лишаються рабами. Тому, що потрібно просто не бути рабом.
Свобода рухає нами. Як кохання. Зберігайте це у собі. Не забувайте про це ані на мить.
Заради тисяч тих, хто обміняв своє життя на спільну волю. І за те, що прямо цієї хвилини хтось продовжує платити найбільшу ціну.
Тримайте свою Свободу. Не зраджуйте її. Заради себе. Заради своїх дітей. Заради тих, хто вже вистояв, і ще сотні разів встоять, ціною всього.
І саме це – запорука нашої перемоги. Свобода завжди перемагає.
Свобода, наче любов.»
Теги: громада, мітинг, українська громада, Українці на Кіпрі