Петриківка – яскрава душа України!
Десять років тому Петриківський розпис було визнано частиною нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО. Відомий та давній автентичний розпис, колись поширений у багатьох регіонах України, зокрема на Дніпропетровщині, згодом виявився надовго втраченим. У якийсь момент петриківка опинилася забутою настільки, що майстрів, які володіли цим розписом, залишилися одиниці.
Та все українське зрештою відроджується, навіть із попелу!
Таку красу може намалювати кожен, завдяки людині, яка робить її ближчою і перетворює захоплення українськими народними сюжетами на щотижневі зустрічі у жіночому клубі й не тільки… Хотіли б малювати таку красу?
Знайомимо вас із художницею, яка нині живе на Кіпрі та популяризує український автентичний декоративний розпис – Катериною Щербаковою.
Я жила та працювала в Києві, виховувала дітей, вчилася та будувала плани, але війна внесла свої корективи та от уже два роки, як я на Кіпрі. Базові знання з петриківки отримала на шкільному гуртку, та як кожна дитина у віці 9 років, тоді ще не розуміла всієї краси, глибини та філософії цього виду мистецтва.
Багато факторів повернули мене до малювання через 25 років: сум за домівкою, бажання щось робити, бути корисною. Та відсутність внутрішнього ресурсу перший час не сприяли особистому розвитку та нормальній адаптації на Кіпрі. Намагалась врівноважити свій емоційний стан після подій, які пережили ми усі в лютому 2022 року. Малювання в той час стало найкращим способом відволіктись та витягнути себе з важкого стану.
Починала з того, що переглядала багато робіт майстрів, тренувала надивленість та розвивала візуальний смак. Це доповнило мої базові знання та допомогло розвинути власну техніку та стиль.
Моїми першими кроками було дослідження сучасного розпису та формування чогось свого, особистого, як-то форм, кольорів, візерунків. Але вивчення робіт та технік саме старих майстрів дозволило відчути самобутній стиль петриківки. Чим більше досліджувала, тим більше хотілося повернутися до першоджерела. Особливо захоплюють автентичні техніки – малювання пальцем, рогозинкою та пензликом з котячої шерсті. На мій погляд: петриківка заслуговує на відродження автентичності.
На жаль, в багатьох людей склалося хибне сприйняття петриківського розпису. Тож однією із своїх задач бачу поширення української самобутності та просвітницьку діяльність. Маємо зберегти, розповсюджувати та передати нащадкам притаманну петриківському розпису легкість, простоту та народну наївність.
Мені подобається малювати на будь-яких поверхнях, що потрапляють до рук: від паперу – до речей з природних матеріалів: каміння, дерева, бо розпис, наче оживляє речі. Наші пращури мали бажання прикрасити світ навколо. Починали з розмальованих стін у хатах, із часом майстрині почали малювати на папері та, таким чином, розповсюджували петриківку на ярмарках. Згодом розпис перейшов на посуд, сувеніри.
Петриківка – це більше не про малювання, а про історію та філософію українського народу. Я щиро радію, коли бачу на ярмарках, як людям відгукується розпис та асоціюється з домівкою та затишком.
Петриківка занурила мене в окремий світ, де я знайшла однодумців. Одного разу поділилася своїми роботами в групі, мені здавалось, що комусь захочеться отримати частку рідного та теплого мистецтва, якусь згадку про дім. І з того все й розкрутилося. Зрозуміла, що це цікаво не тільки мені, стало формуватись моє творче оточення.
Почала отримувати повідомлення, що люди хочуть навчитись малювати саме петриківку. Я не маю спеціальної освіти з малювання, але подумала, що зможу, принаймні, поділитися своїми базовими знаннями. Маючи основи, будь-яка людина, завдяки практиці, зможе втілити своє бажання малювати. Не потрібно бути професіоналом, щоб почати малювати петриківський розпис, бо це народна творчість, яка не має канонів, жорстких меж. У всіх виходить по-різному, але не буває такого щоб розпис не вийшов!
До війни я якраз закінчила омріяне навчання з коучингу та тільки почала свою практику. Навички коуча знадобились не тільки мені особисто для урівноваження своїх емоцій та життя, але і дали можливість допомагати та підтримувати інших. Я ділюся своїм баченням із дівчатами у групі, яка сформувалась та з часом переросла у жіночий клуб, де ми малюємо задля задоволення, вивчаємо досвід різних художників, спілкуємось та ще маємо на виході чудові роботи, які радують око – такий собі елемент стабільності та розвитку особистості.
Для мене найважливіше та найголовніше – це можливість об’єднуватись навколо спільної ідеї. Мати змогу відволіктися від напружених новин та покращувати таким чином емоційний стан. Дівчата приходять не лише за малюванням, а й за спілкуванням, це також важливий момент адаптації.
Заняття виявилися цікавою та приємною частиною всієї моєї творчої діяльності. Вважаю, що змогла вдало поєднати такі зустрічі з можливістю ділитись своїми знаннями та дослідженнями. Такий проєкт дає нагоду збиратися, навчатися, творити, доторкатись до традицій, історії, пізнати українську культуру і має терапевтичний ефект для тих, хто цього потребує. Це схоже на медитативне малювання.
Мені важливо донести кожному, що треба знайти власну справу для душі, свій особистий світ творчості. Творча енергія посилює життєву енергію. Тож заряджаю людей, по можливості, та завжди кажу: “Роби, що тобі подобається”!
Цікаво, як людина під час занять поступово розкривається. Дівчата з часом змінили в собі установки, нав’язані ще з дитинства, що вони не вміють малювати. Але головний та важливий крок вони вже зробили – прийшли! За рахунок того, що я сама не так давно почала малювати, пам’ятаю та розумію, як це – починати. Тож, допомагаю та підтримую їх у всьому.
Ще вчу дівчат визнавати свій успіх. Я в захваті від результатів, які вони отримують, бо більшість із них раніше не малювали, тому приємно спостерігати, як вони радіють кожному кроку. Найбільша радість – це коли чую: “Мені подобається те, що в мене вийшло!”
Наші заняття – це дещо більше, ніж просто малювання!
Нещодавно картину Катерини продали на благодійному аукціоні, кошти від якого були спрямовані на поточний збір української громади Кіпру для ЗСУ.
Подивитись чи придбати інші роботи майстрині ви можете на благодійній виставці українських художників “Проекції”, яка відкрита до 3 березня.
Теги: Катерина Щербакова, петриківський розпис, українське мистецтво