Архітектура, яка має ім’я Івана Мазепи
Політичний діяч, військовий дипломат, меценат, – мало кому в українській історії випала така цікава й непроста доля за життя та після смерті.
Мазепа був одним з найбагатших людей свого часу. У його руках були зосереджено колосальну земельну власність – найцінніший ресурс того часу. Церковна, духовна політика І. Мазепи, його активна позиція у питаннях створення нових мистецьких, літературних, архітектурних цінностей є визначним внеском у будівництво української культури. Саме у добу Мазепи відроджується Київ як духовий центр України.
Історики нарахували 48 будівель, в тому числі й за межами України, які було збудовано коштом гетьмана. І це не лише церкви, а й навчальні заклади та фортифікаційні споруди. Протягом 1687—1709 років Іван Мазепа пожертвував на храми та монастирі понад мільйон золотих дукатів. Кожен такий “червоний злотий” — це 3,4 грама чистого золота.
Багато тих пам’яток було втрачено. Але деякі дотепер тішать око. Пропонуємо ознайомитися з найцікавішими.
Собор Святої Софії, Київ
Чи мудрим було рішення перебудувати давньоруський храм у новомодних барокових формах, зараз сказати складно. Цінність історичної архітектури людство усвідомило лише у ХІХ столітті. Гетьман власним коштом оновив найбільш знаковий собор Києва, увінчав його шістьма новими банями, прикрасив пишними фронтонами. Це обійшлося у 50 тисяч золотих дукатів. Ще 73 тисячі пішло на 76-метрову вежу-дзвіницю. Вона — наче брама до раю, небесно-блакитна і сягає неба. А вже як подасть голос прикрашений орнаментами 13-тонний дзвін “Мазепа”, відлитий майстром Афанасієм Петровичем.
Києво-Печерська Лавра, Київ
Гетьман Мазепа був одним із найбільших меценатів в історії Києво-Печерської лаври. На території лаври за гроші Мазепи були відновлені Троїцька Надбрамна церква, Успенський собор. Церква Всіх святих над Економічною брамою та Кам’яний мур будувалися коштом гетьмана.
Собор Живоначальної Трійці, Батурин Чернігівської області
Головний храм гетьманської столиці: майже 40 на майже 25 метрів. До цього часу історики так і не з’ясували, скільки саме верхів мав храм — три чи сім. Круглу дзвіницю поруч називали Мазепиним стовпом. Комплекс пережив страшну ніч 2 листопада 1708 року, коли російські війська винищили 15 тисяч жителів міста. Молитися в соборі вже було нікому. В наступні десятиліття церкву та дзвіницю розібрали на будівельні матеріали. На місці Мазепинського стовпа звели Воскресенську церкву, в якій поховали Кирила Розумовського, останнього гетьмана Війська Запорозького.
Архієпископо-Максимовичівський колегіум, Чернігів
Один з найстаріших навчальних закладів України — заснований 1700 року. Тут діти козацької старшини та міщан вивчали географію, латину, грецьку та польську мову, граматику, математику, філософію та історію. 1776-го заклад реорганізовано в семінарію, яка діяла до Жовтневого перевороту.
Вознесенський собор, Переяслав Київської області
Головний храм Вознесенського монастиря у передмісті Переяслава. Монастирська дзвіниця — місцевий орієнтир,який помітен ледь не з усіх точок міста. За цією церквою можна розбирати мазепинське бароко на складові елементи: вона зведена з цегли, стіни білосніжні від тиньку, купол піднято на високий барабан, фронтони по-бароковому вигнуті, хвилясті, обрамлення вікон та барабану куполу — багате. Триярусна дзвіниця таким зразком стилю вже не є — бо зведена пізніше.
Преображенський собор Мгарського монастиря, Лубни Полтавської області
Білосніжний комплекс височіє на правому березі спокійної Сули. Православну обитель заснувала 1619 року Раїна Вишневецька, мати ревного борця з православ’ям Яреми Вишневецького. Та дерев’яний монастир згорів. Відбудовувати комплекс почав гетьман Іван Самойлович, а завершив Іван Мазепа. Решта споруд з’явилися значно пізніше. В храмі довгий час зберігалися мощі святого патріарха Афанасія Патепарія та його особисті речі. В радянські часи призначення комплексу часто змінювалося: тут утримували дітей “ворогів народу”, квартирував дисциплінарний батальйон, були військові склади та піонерський табір.
Собор Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього, Полтава
Силует на пагорбі гарно видно від Білої альтанки у центрі міста. Хрестовоздвиженський монастир на цьому місці заснували 1650 року на честь козацької перемоги над польським військом. Перші споруди були дерев’яні. Мурований собор звели коштом генерального судді Василя Кочубея, його сина, повного тезки та полтавського полковника Івана Іскри та ще двох Іванів — гетьманів Самойловича та Мазепи. Будівничі орієнтувалися на Преображенський собор Мгарського монастиря. Ще недобудований храм постраждав від татарського нападу. В часи Північної війни монастир став штаб-квартирою Карла XII: з земляних бастіонів було зручно обстрілювати полтавську фортецю. Після Полтавської баталії сюди зазирнув і Петро I. Відтоді всі російські самодержці включали відвідини монастиря у свою програму, якщо бували у Полтаві. Навідувався сюди навіть Адольф Гітлер.
Підготовлено за відкритими джерелами в інтернеті.
Теги: Мазепа