Візитка Кіпру: як українець створив один із найпопулярніших пивних брендів на острові
В рамках серії публікацій “Український бренд Кіпру” автор рубрики Анна Радько спілкується з місцевими українськими підприємцями про їх справу, щоби ще більше людей надихалось їх досвідом та не боялись реалізовували власні ідеї.
“Підприємливі, винахідливі, кмітливі – українці проявили себе за кордоном найкращим чином. Українські проєкти викликають захоплення у локальних спільнот і дають привід пишатись кожному з нас. Саме таке відчуття у мене з’явилось після знайомства із талановитим українцем Тарасом Ложенко, який стоїть за брендом відомого смачного пива Octopus”, – розповідає про свої враження Анна Радько та ділиться із нами історією Тараса і його бренду.
Тарас Ложенко також є автором декількох потужних українських проєктів. Як професійний рекламіст він є творцем рекламних кампаній брендів «Селянське», «Гуд Фуд», «Сландо», «Лото Забава» та інших. Роботи Тараса було відзначено нагородами на Київському Міжнародному Фестивалі Реклами, він створив власну рекламну агенцію “YASNO”.
У 2012 році Тарас заснував бренд “Доообра ферма”. Екологічно чисті козячі сири завоювали широку популярність не лише на українському ринку, але й за кордоном. А у 2016 році Тарас Ложенко відкрив у центрі Києва перший в Україні Музей сиру.
Згодом, Тарас опинився на Кіпрі. У 2019 році він викупив пивоварню бренду Prime та вдихнув у неї нове життя під власним брендом OCTOPUS. Пиво цього бренду швидко завоювало увагу як туристів, так і локальної спільноти, а Тарас Ложенко став ще одним взірцем українського підприємництва за кордоном. Його історія надихає, а відданість власній справі виливається в якість продукту.
Octomicrobrewery
– Тарасе, чому обрали таку назву “OCTOPUS”? Що вона означає?
Броварня, яку ми викупили, мала назву Prime. Занадто самовпевнено, як на мене. Ми ж шукали таку назву, яка би була зрозумілою більшості туристів, але водночас мала би локальне значення. Слово “оctopus” походить від грецької цифри вісім “octo”, саме вона дала назву цій дивовижній тварині. Водночас оctopus – це популярний місцевий смачний делікатес.
– Які потужності броварні?
Ми маємо потужності виробляти 4 тонни на добу, але по факту, зараз це 4 тонни на два тижні. Влітку, звичайно, ми виробляємо більше. Але наша філософія – slow brew, яка передбачає цикл варіння пива 2 місяці. Тому зараз ми варимо пиво, яке будемо продавати аж через 2 місяці.
– Продукти для пивоваріння, вони всі локальні?
Тут немає нічого локального. На острові немає ні солоду, ні хмілю. Ми все привозимо на Кіпр, лише воду беремо місцеву. Це все, звісно ж, підвищує собівартість виробництва пива на Кіпрі. Приміром, для Grape Ale ми використовуємо новозеландський хміль, який має аромат винограду Sauvignon Blanc.
– А що по термінам придатності пива?
В холодильнику ми даємо гарантію рік. Без холодильника ми вийшли на показник 5-6 місяців. Це був для нас своєрідний виклик. Адже до цього ми були обмежені лише місцями, які можуть зберігати наше пиво у холодильнику. А зараз ми зможемо заходити на загальні полиці.
В нашій лінійці також є “Grape Ale”, досить міцний напій. Це щось середнє між пивом і вином. На нього ми даємо 10 років гарантії! Це свого роду експеримент. Ми розуміємо, що пиво змінюватиме смак, але гарантуємо, що воно не стане недобрим чи несмачним.
– Приміщення, обладнання – це база. Але також потрібні люди. З ким починався “OCTOPUS”, та скільки людей у вас зараз в команді?
Наша команда – це всього 4 людини. Маркетинг весь на мені. Пивовар із Чехії допоміг нам запуститись, а потім пивом займався італійський пивовар. Зараз у нас працює досвідчений пивовар із Харкова – Тетяна Волинська. Після повномасштабного вторгнення ми розмістили оголошення про відкриту вакансію в пивній спільноті, Тетяна відгукнулась на неї і приїхала до нас. Також у команді маємо людину, що займається документооборотом, та помічника пивовара.
– Ти прийшов у сферу пивоваріння нещодавно, без ґрунтовного досвіду. Як ти обирав спеціаліста, який варитиме пиво під твоїм брендом?
Тут потрібно вміти довіряти. Ти береш спеціаліста у команду, і якщо він приходить з питаннями “так, а як будемо робити?”, то варто відповідати “ти – спеціаліст, тому ти кажи, як”. Зазвичай конфлікти виникають через те, що результат не відповідає очікуванням. І якщо би я приймав рішення, який хміль чи солод додавати, то я би і розділяв відповідальність. А так – це відповідальність пивовара.
Для мене ж набагато важливішим було вивчити не технологію, а оцінку пива. Як зрозуміти і відчути вади пива. Крафтове пиво має свої стандарти і є критерії, за якими можна визначити, що продукт не такий. До прикладу, присмак горіха – це вада пива. Так само і кислість пива – це вада. І її не варто плутати із спеціальним продуктом “з кислинкою”, бо у випадку правильної рецептури та кислинка буде смачною.
– Тобто ти – саме та людина, яка тестує зварене пиво і дає оцінку: “смачне/несмачне”?
Насправді ні, бо мені, наприклад, подобаються шоколадні стаути – міцні та дуже солодкі. Але Кіпр їх не сприймає. Тут більше кисленьке люблять. Я ж кисле не люблю. Але, слава Богу, мені вистачає розуму, щоб не варити те, що мені подобається. Для мене важливо почути, що кажуть люди, коли куштують наші напої, що подобається, а що ні. У нас є маленький пивоварний котел на 200 літрів, в якому ми експериментуємо зі смаками.
– Хто ваша аудиторія?
В першу чергу, це молодь, яка розбирається у смаках. Це або експати, або ті, хто повторно відпочивають на острові. Вони розбираються в смаках, мають свою думку і не дуже реагують на рекламу. Ці ті, хто хоче смакувати найякісніше пиво на Кіпрі.
– Нещодавно з’явилася теза: “Жінки – майбутнє пивної індустрії”. Чи варите ви “жіноче пиво”?
У нас на етикетці IPA намальована жінка, і це не випадково. Чоловіки рідко беруть пити пиво, на якому намальована жінка 😉 Категорія жінок і справді недооцінена, як аудиторія. Не всі ж жінки хочуть шампанського і коктейлів, багато хто любить пиво. Сама категорія пива у нас відкрита для жінок, ми беремо до уваги цю аудиторію, але конкретно жіночого пива ми не маємо. Бо ж що таке жіноче пиво? Це ж не малинове зі смаком жувачки. Комусь подобається більше гірке, комусь фруктове, і ми готові його пропонувати. Одного разу ми спробували зробити ванільне пиво, і воно справді було популярнішим саме серед жінок.
– Як стосовно експорту?
Наше пиво Golden Grape Ale з 9% алкоголю експортується в Німеччину в рамках колаборації із німецькою пивоварнею. Її власник – пивовар у десятому поколінні – входить в трійку пивних сомельє світу, а його пивоварні 300 років. Він часто відпочиває на Кіпрі, ми познайомились випадково, наш пивовар запропонував рецепт, і колаборація вийшла успішною.
Найстаріше пиво в Європі та колаборація з вином
Нещодавно під Пафосом англійські археологи знайшли пивоварню, якій 3800 років! Під час розкопок вони проаналізували весь процес тодішнього пивоваріння, починаючи від сушки солоду і закінчуючи варкою пива.
“Археологи знайшли багато обвуглених насінь солоду, що в принципі прогнозовано, але також знайшли дуже багато насіння інжиру. З’ясувалося: тодішні пивовари додавали інжир, щоб почати ферментацію. Адже на шкірці інжиру живуть природні дріжджі.” – розповів нам Тарас Ложенко.
Відтак в Octomicrobrewery відродили цей рецепт. Команда Тараса зварила ель з інжиром і травами, з дуже маленьким вмістом хмілю, але з великим вмістом гірських трав. Воно вийшло дуже легким, easy drinking.
“Кіпріоти дуже дивуються і навіть не знали, що у них варилось пиво 3800 років тому, – розповідає Тарас. – Це найстаріше пиво Європи, і я бачу у ньому великий потенціал. Це наша родзинка та своєрідна візитка Кіпра!”
У розмові також Тарас розповів, що на острові відчувається конкуренція з вином. Кіпр – одна з небагатьох країн, де споживання пива і вина майже однакове. В усьому світі співвідношення зазвичай 1:5 на користь пива. Проте Тарас і тут побачив ринкову можливість та зробив колаборацію з вином. Йому вдалось зварити пиво із кіпрського вина Xinistery! Вийшов неповторний напій, що поєднує у собі солодкість та кислинку xinisteri з класичним смаком пива. Це пиво виграло “золото” у Німеччині та отримало звання “Grape ale 2022 року”. Така категорія можлива лише тоді, коли у конкурсі беруть участь більше ніж 30 учасників.
– Пиво “Grape Ale” постійно присутнє у вашій лінійці, чи це була лімітована серія?
“Grape ale” стабільно є у нашій лінійці. Це міцне пиво, воно у нас буває 8, 9 або 12 градусів алкоголю. У такий спосіб ми намагаємось стати цікавим тим, хто любить вино.
У зелененькій пляшечці пиво сухіше, як просеко, а в червоній – з присмаком карамелі. Сухіше зазвичай більше подобається жінкам, а карамельне – чоловікам.
– А взагалі, які смаки найбільш популярні на острові?
Вихідці з пострадянських країн набагато сміливіші у своїх смаках. А от англійці люблять гірке пиво, для них традиційно пити елі. Молодь, вже навіть місцева, готова до фруктових смаків як солодких, так і кислих. Саме тому ми варили пиво із ананасами, кактусами, і навіть, з кавуном. Все вийшло дууууже смачним.
– От власне, зварити пиво зі смаком кавуна, це було твоє рішення чи пивовара?
Це було рішення для фестивалю кавунів. Якось я пожартував одному знайомому, що можу зварити пиво будь з чого, навіть з кавуна. Він запам’ятав і звернувся до мене напередодні фестивалю, який мав відбутись у його селі.
Важливо знати, що всі фестивалі тут організовуються муніципалітетом. У них немає на меті заробити гроші, їх мета – створити активності та одразу ж попрацювати з виборцями напередодні наступних виборів. Відтак, до участі запрошують не бізнеси, а різні благодійні організації, даючи їм можливість щось продати. Звичайно, що ці організації теж не ставляться до цього, як до можливості заробити.
Ми ж були єдиним бізнесом на фестивалі. Нам потрібно гроші заробити, тож ми приїхали з красивою рекламою, красивою подачею, смачним продуктом. І до нас стояло 2 великі черги. Одна з гостей, а інша з офіціантів, які повинні були швиденько принести наше пиво до VIP столиків.
Цей ажіотаж на фестивалі показав нам запит суспільства: тут готові до того, щоб смакувати крафтове пиво.
Це був limited edtition. Але ми зваримо ще!
– А як щодо пива з кактусом?
Це пиво має дуже насичений малиновий смак. Коли ми варили його вперше, то додали занадто багато соку, що перебило смак пива. То ж люди пили його як сік, не відчуваючи при цьому, як вони п’яніють. Але вже після третьої склянки цього “соку” ставало помітно, що він таки алкогольний.
Взагалі, це один із наших перших експериментів у варці фруктового пива. На Кіпрі кактус – фрукт дуже популярний, це природній антиоксидант. Пиво швидко захопило ринок, а ми на виробництві жартуємо, що можна і пивом смакувати, і одразу організм очищувати.
Про бізнес та життя на Кіпрі
Культура крафтового пива на Кіпр з’явилося відносно нещодавно. Консервативні власники місцевих пивоварів не дуже переймались тим, щоб тішити клієнта пивними новинками. Їм достатньо, щоб у закладі було присутнє недороге ходове пиво, і з цією задачею на острові чудово справлялись три бренди – Heineken, Carlsberg та місцевий KEO, найбільшим акціонером якого є одна із православних церков Кіпру.
– Я впевнена, що далеко не все вдається легко. Розкажи, будь ласка, про виклики, з якими ти зіштовхуєшся, ведучи бізнес на острові
Вузьке місце на ринку – це власники барів і ресторанів старої формації, які не розуміють, як заробляти на крафтовому дорогому пиві. Крафт добре продавати аудиторії, в якої є гроші, адже продаючи бокал крафтового пива, ти заробляєш більше. Але за цю аудиторію треба боротись.
Ті, хто відкривають нові місця, вже розуміють, що мають чимось відрізнятись. Вони шукають нові концепти, ідентифікацію свого закладу. Але через те, що ми не кіпріоти, нам дзвонять в останню чергу.
Ще одна чимала проблема – корумпованість ринку в плані оплати за ексклюзив. Є компанії, які платять гроші за те, щоб не продавалось нічого іншого, окрім їх продукту. Відтак, в деякі заклади зайти просто нереально.
– Тобто все ж існує розподіл на “свої” та “чужі”?
Так, але я захоплююсь цим. Бо у них в пріоритеті – підтримка своїх, навіть якщо десь є дешевший чи якісніший продукт. Це стосується абсолютно всіх сфер життя. Це єдиний їх рівень захисту від іноземців. Ні гроші, ні якість не в пріоритеті, найважливіше дружба та людські стосунки. Навіть якщо у тебе кращий та дешевший продукт ніж у кумбареса, все одно вони оберуть підтримати свого. Це справа честі.
– Які ще особливості співпраці з кіпріотами стали для тебе своєрідним відкриттям?
У них є своя логіка, нас вона дивує. Я живу тут 7 років і досі продовжую для себе відкривати щось нове. Наприклад, кіпріоти ніколи не кажуть: “ні”. І не беруть слухавку. Раніше мене це дуже обурювало – то ж скажи мені, так чи ні, я не ображусь. Я цього не зрозумів, поки не опинився у ситуації з кіпріотом, з яким ми вирішували питання щодо участі в фестивалі одного учасника. І я запитую: “Так, а ми скажемо йому, що ні?” А він: “Та ні. Не потрібно”. Я дивуюсь, чому ж не сказати? А кіпріоти це називають відкритою можливістю. Людина зрозуміє, що якщо їй не відповідають то, мабуть, це означає “ні”. Це ми не розуміємо, а вони розуміють. Ми дуже різні ментально в цьому плані. На цю тему раджу прочитати книгу дипломата “Гілка сакури, корні дуба”.
Ще кіпріоти ніколи не будуть переходити один одному дорогу. Для нас конкуренція – це про здоровий ринок. А для них – ні. Вони готові відмовитись від клієнта, якщо клієнт уже працює з кимось іншим.
Спочатку сердишся, а потім розумієш, що вони цінують не лише гроші.
– Для українців гроші – завжди чудова мотивація. Тут так не працює?
Для нас, українців, цілком прийнятно брати будь-яку роботу в понаднормовий час за додаткові гроші. А для кіпріотів – ні. Вони ображаються, коли хтось думає, що їх можна просто купити. Для кіпріотів в першу чергу важливі гарні стосунки. Це найперша помилка, якої допускаються наші підприємці – думають, що у всіх є своя ціна. Місцеві люди уникають подальшого контакту з такими підприємцями.
– З якими стереотипами доводиться зіштовхуватись?
На жаль, імідж у нас досить негативний. Одного разу я прийшов налагодити співпрацю із власником одного із місцевих магазинів, а він каже мені: “я боюсь мати справу з мафією”. Я відповідаю: “та я теж”. А він мені: “та ви ж всі там мафія”. Прикро, але часто Україна для них – це поганий досвід. Від кіпріотів можна почути: “аааа, Україна, я там купував будинок – ні будинку, ні грошей”. Або: “Україна, так-так, я замовляв, у вас там контейнер чогось, лише втратив гроші”. Дуже мало кіпріотів, які мали з українцями класний досвід. Вони рідко сприймають нас, як рівноцінних партнерів.
– Чи працює у твої команді хтось із місцевих?
Для роботи над такими напрямками, як соціальні мережі, наприклад, справді потрібна місцева людина. Бо вона знає особливості менталітету. В іншому випадку можна випадково когось образити і понести великі репутаційні втрати. Тому так, наші соціальні мережі, веде місцевий спеціаліст.
Одного разу ми організовували фотовиставку. Мій товариш – Арсен Федосенко – фотожурналіст, у нього величезна колекція фотографій про українську війну. Ми вирішили представити частину фото наших, а частину фото, що документують окупацію Кіпру Туреччиною. На обкладинку запрошення розмістили фотографію кіпрської жінки, котра плаче. А виявилось, що це не кіпріотка, а турчанка.
Ми роздрукували ці запрошення, щоб роздавати, і, перший кому ми даємо каже нам: “дякую, але це фотографія турчанки”. Довелось вилучили ці всі запрошення. Тоді я зрозумів, що не знаючи місцеву культуру глибоко, можна наробити багато репутаційних помилок.
– У тебе активно працююча рекламна агенція, сироварня, а віднедавна ще й броварня. Як вдається суміщати роботу над стількома проектами одночасно?
Якщо сироварня працює під моїм контролем повністю, то агенція “YASNO” працює за моєю участю. Але броварня поки що займає найбільше мого часу. Я тут і маркетолог, і управлінець, і обличчя компанії. Якщо в Україні я маю на кого обпертись, то на Кіпрі я таких людей не маю. Для мене це досить велике навантаження, але все ж це надзвичайно цікаво! Ми навіть зробили музей пива у себе на броварні.
– Музей пива? Які у ньому експонати?
У нас є закоркована пляшечка пива з весілля принцеси Діани та принца Чарльза, уявляєш? Я є в складі Rotary Club, і один мій товариш по клубу нам її подарував. Також маємо пляшечку з Львівської пивоварні 1715, є пляшечка з Харківської пивоварні. Як показав мій досвід з музеєм сиру, не так важливо, наскільки багато експонатів, важлива саме історія кожного з них. Ми також збираємо старовинні пивні келихи. Найстаріший з них – німецький, 1771 року. На ньому нанесено більше ніж 20 цифр. Колекціонери пояснили, що раніше, коли власник бару купував дорогі келихи, то ставив клеймом номер свого бару. Коли відбувався перепродаж – додавалась нова цифра. Відтак, ми бачимо, скільки разів келих змінював свого власника.
– А як стосовно спорту? Знаю, ти мав чудовий початок у спортивній кар’єрі.
Колись я навчався в спортивній школі, був членом збірної України з плавання, плавав по 14 кілометрів на день. Зрештою я зненавидів це заняття, покинув після перелому руки і не займався цим спортом років, мабуть, 15. Проте на Кіпрі я відновив тренування, і ось нещодавно, в листопаді, я виграв тут срібло та гордо приймав нагороду з нашим українським прапором.
– Як борешся з емоційним вигоранням? Як відновлюєш внутрішні ресурси?
Я закінчив Академію мистецтв, і дуже люблю малювати. Відтак, коли був локдаун, я створив експозицію – портрети моїх колег, усіх, хто з нами працював чи допомагав створити Octopus. Створення одного такого портрету займає у мене 2 вечори, я створюю їх на картоні, в якому була запакована тара під пиво.
– Що порадиш прочитати?
Оскільки я завжди дивлюсь у майбутнє, то 2 книжки справили на мене враження. Перша – це Ювал Ной Харарі “21 урок для 21 сторіччя”. Звісно, зараз усе так швидко міняється, що він видає інтерв’ю з переосмисленням думок, викладених у книзі. Ну і Насим Талеб “Чорний лебідь”. Ця книга змінила моє ставлення стосовно до випадковості та до прогнозування.
– Твоя порада починаючим підприємцям на Кіпрі
Рекомендую дуже ретельно вивчити особливості кіпрської спільноти. Вона унікальна як для Європи, так і для всього світу. Спілкування з місцевими допоможе краще зрозуміти їх менталітет та уникнути багатьох помилок. Тут справді дуже багато можливостей. Але деякі ідеї можуть бути тупиковими саме через світогляд кіпріотів. Заводьте друзів серед місцевих та дуже цінуйте власну репутацію, бо її відновити практично неможливо.
Я запрошую усіх до нас в гості у броварню. Ми будемо раді всім! Покажемо, як вариться наше пиво, проведемо його дегустацію та відвідаємо музей пива. Я відкритий до співпраці та буду радий новим знайомствам).
Наша розмова з Тарасом пролетіла дуже швидко. Його енергія передається співрозмовнику, а відтак з’являється натхнення реалізовувати власні ідеї. Спілкування з земляками, що мають силу та натхнення створювати власні бренди, надзвичайно важливе. Ми запрошуємо надихнутись атмосферою мікроброварні Octopus та відвідати музей пива.
Контакти:
Тел.: 97669447
Адреса: Σωτήρα, Strovolos 5390
site: https://octomicrobrewery.life/
Insta: https://www.instagram.com/octomicrobrewery/
FB: https://www.facebook.com/octomicrobrewery
YouTube: https://www.youtube.com/channel/UCqKOQsorHGfLpj6MHIA9RNQ
Теги: Octopus, громада, Оctomicrobrewery