50 років потому: спогади та сподівання
Через п’ятдесят років сирени знову лунали, щоб пробудити спогади та нагадати про трагічний ранок 20 липня 1974 року, коли через п’ять днів після державного перевороту проти архієпископа Макарія турецька армія висадилася на берегах Кіренії.
Сотні загиблих, сотні зниклих безвісти під час трагедії на Кіпрі. Зусилля щодо возз’єднання Кіпру досі не привели до позитивного результату.
Хроніка подій
19 липня архієпископ Макаріос III виступає з промовою перед Радою Безпеки ООН, у якій характеризує державний переворот як вторгнення хунти на Кіпр і знищення його незалежності, водночас закликаючи Раду Безпеки втрутитися в справи, задіяти відповідні засоби для відновлення демократії.
Прем’єр-міністр Туреччини Бюлент Еджевіт стверджує, що це було не вторгнення, а втручання, мотивуючи це захистом інтересів турецької громади на острові та відновленням конституційного порядку відповідно до попереднього договору.
Під кодовою назвою «Аттіла» турецьке вторгнення почалося о 05:30 ранку з десантних і повітряно-десантних операцій. Десантники та турецька піхота висаджується на пляжах Кіренії. Загалом брали участь близько 40 000 чоловік.
Турецьке вторгнення на Кіпр 1974 р. Пол Рок/AP
Під вагою подій 23 липня 1974 року «уряд» путчистів Нікоса Семпсона пішов у відставку.
У Женеві під егідою міністра закордонних справ Великобританії Джона Каллагена почалися консультації щодо пошуку мирного рішення.
Поки в Женеві тривали дипломатичні мирні переговори, Туреччина о 3:30 ранку 14 серпня 1974 року відкликала свою делегацію і менш ніж через півтори години (4:35 ранку того ж дня) приступила до другої хвилі вторгнення під кодовою назвою «Аттіла II» із захопленням Морфу, Фамагусти і Карпасії.
Рада Безпеки ООН проголосувала за резолюцію 353, яка закликала до «негайного виведення з території Республіки Кіпр усього військового персоналу». Ця резолюція в основному стосувалась грецьких сил, розташованих на острові. Туреччина при цьому посилалась на статтю 4 Гарантійного договору, щоб узаконити своє одностороннє втручання, уникаючи при цьому прямої конфронтації з Грецією, яка була частиною НАТО.
Проблему конфлікту на Кіпрі намагалися вирішити п’ять генеральних секретарів ООН. Найбільш близьким до успіху був Кофі Аннан, який запропонував план об’єднання острова у федеративну республіку. У 2004 році під егідою ООН в обох частинах острова відбувся референдум. Турки-кіпріоти підтримали план Аннана, тоді як греки-кіпріоти висловилися проти.
Зараз мирні переговори зупинилися на двох, здавалося б, непримиренних концепціях – греки-кіпріоти хочуть возз’єднання як федерації. Кіпріоти-турки хочуть врегулювання на основі двох держав.
Наразі , на жаль, сторони далекі від компромісного рішення.
Фото Dropolinews
Читати також:
50 років з моменту катастрофічного перевороту, який призвів до вторгнення
Теги: вторгнення, окупація