Українська мова пережила численні утиски та заборони з боку різних імперій та держав, що прагнули обмежити її використання в культурі, освіті та повсякденному житті. Протягом століть ця боротьба набирала нових форм, і ось як це виглядало в різні періоди.
XVII століття: Початок утисків
Цей період став стартом для систематичного придушення української мови й культури з боку Московії та Речі Посполитої.
1620 — Московський патріарх Філарет накладає анатему на українські та білоруські книги, називаючи їх «литовським друком». Це перша спроба обмежити поширення української друкованої літератури.
1627 — Цар Михайло наказує спалити всі примірники «Учительного Євангелія» Кирила Ставровецького, через його перехід в унію.
1636 — Закривається Острозька академія — один із головних осередків української освіти того часу.
1667 — Андрусівська угода між Москвою і Польщею. Серед вимог московського царя — страта українських авторів і спалення їхніх книг.
1677 — Наказ патріарха Іоакима видерти з українських книжок аркуші, які не співпадають із московськими текстами.
1688 — На вулицях Москви спалюють «Вінець Христов» Антонія Радивиловського і твори інших видатних українських богословів, таких як Петро Могила, Лазар Баранович та Інокентій Ґізель.
1690 — Російська православна церква накладає прокляття на «Київські нові книги», зокрема на твори Петра Могили, Сильвестра Полоцького, Лазара Барановича, Кирила Ставровецького, Теодосія Софоновича, Єпифанія Славинецького, Йоаникія Ґалятовського, Лазаря Барановича, Антонія Радивиловського та інших.
1693 — Московський патріарх Адріан дозволяє друкувати «місцевим наріччям» короткі твори українською, але забороняє їх поширення за межами українських єпархій.
1696 — Сейм Речі Посполитої ухвалює рішення запровадити польську мову в українських урядових канцеляріях.
XVIII століття: Русифікація під контролем Петра І та Катерини ІІ
Царські укази поступово витісняли українську мову з усіх сфер життя — від літератури до освіти.
1709 — Петро І зобов’язує цензурувати всі українські книги в Москві та скорочує кількість студентів Києво-Могилянської академії з 2000 до 161. Багато видатних науковців, як Лазар Баранович, Феофан Прокопович, Інокентій Ґізель, Йоаникій Галятовський, Дмитро Ростовський (Туптало), Стефан Яворський, Симеон Полоцький та багато інших змушені переїхати до Москви.
1718 — За наказом Петра І було спалено книгозбірню Києво-Печерської лаври — одну з найбагатших бібліотек того часу.
1720 — Указ Петра І забороняє книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг.
1721 — Введено мовну цензуру для українських видань.ь Всі тексти мають відповідати російським зразкам.
1729 — Цар Петро II наказує переписати всі українські урядові документи на російську мову.
1731 — Вилучено українські церковні книжки і замінено їх московськими, викладання у колегіумах переводиться на російську.
1763 — Указ Катерини ІІ забороняє викладати українською в Києво-Могилянській академії.
1764 — Видається інструкція про русифікацію України, Прибалтики, Фінляндії та Смоленщини.
1769 — Заборонено друк та використання українських букварів, що ускладнює освіту українською.
1775 — Знищено Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.
1780 — Спалено книгозбірню Києво-Могилянської академії, однієї з найбагатших бібліотек Руси-України.
1784 — наказ Катерини II про встановлення російської мови як обов’язкової для богослужінь та викладання в усіх школах імперії.
1786 — у Києво-Могилянській академії єдиною мовою викладання визнано російську мову.
1789 — Сейм Речі Посполитої наказує закрити всі українські школи. З ініціативи Катерини II у Петербурзі видано «Порівняльний словник усіх мов», у якому українська мова значиться як російська, спотворена польською.
XIX століття: Валуєвський циркуляр і Емський указ
Цей період увійшов в історію як час масових заборон української мови в усіх сферах — від освіти до книговидання.
1804 – За царським указом всі українські школи забороняються, що фактично відрізало українську від офіційної освіти.
1817 – Вимога папи Пія VII не допустити використання української мови в освіті, запровадження польської мови в усіх народних школах Західної України.
1832 –Освіту на Правобережній Україні переводять на російську мову.
1837 — Заборона й обмеження першого українського фольклорно-літературного альманаху української мовою Русалка Дністровая та переслідування його авторів в Австрійській імперії.
1847 – Розгром Кирило-Мефодієвського товариства й посилення жорстокого переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших.
1859 – Міністерством віросповідань та наук Австрійської імперії в Королівстві Галичини та Володимирії і Герцогстві Буковина здійснено спробу замінити українську кириличну азбуку латинською.
1862 – Ліквідація безоплатних недільних українських шкіл для дорослих в підросійській Україні.
1863 – Валуєвський циркуляр: заборона на друк української літератури.
1864 – Прийняття Статуту про початкову школу, за яким навчання має проводитись лише російською мовою.
1869 – Польська мова стає офіційною мовою освіти в Галичині.
1876 – Емський указ Олександра ІІ забороняє друк, ввезення з-за кордону та виконання українських пісень і вистав.
1881 –Забороняється викладання в народних школах та проповіді в церквах українською.
1884 – Заборонено українські театральні вистави.
1888 – Заборонено вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами.
1892 – Заборонено перекладати книжки з російської на українську.
1895 – Заборона друкувати українські дитячі книги.
XX століття: Радянська репресивна машина
СРСР активно використовував політику зросійщення, продовжуючи лінію імперії на асиміляцію українців.
1900 — Цензура вилучає з текстів такі слова, як «козак», «москаль», «Україна», «український», «Січ», «Запоріжжя» та інші, які мають український національно-символічний зміст.
1903 — На відкритті пам’ятника І. Котляревському у Полтаві заборонено промови українською мовою.
1908 – Російський сенат визнає українську культурну діяльність шкідливою для імперії.
1910 – Указ Столипіна про закриття всіх українських культурних товариств та видавництв.
1911 – Постанова VII дворянського з’їзду у Москві про виключно російськомовну освіту й недопущення уживання інших мов у школах Російської імперії.
1914 – Забороняється українська преса, освіта, церква. У Західній Україні розпочинається масове «помосковщення». Заборонено відзначати 100-річчя Тараса Шевченка.
1918 – Захопивши Київ, московсько-більшовицькі інтервенти за кілька днів розстріляли 5 тисяч осіб, які розмовляли українською мовою, носили український національний одяг або у кого в хаті висів портрет Т. Шевченка.
1919 – Більшість білогвардійських газет на півдні Росії «заборонило існування» України.
1922 – Проголошення частиною керівництва ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У «теорії» боротьби в Україні двох культур — міської (московитської) та селянської (української), в якій перемогти повинна перша.
1924 – Закон Польської республіки «Lex Grabski» про обмеження вживання української мови в адміністративних органах, суді, освіті на підвладних полякам українських землях.
1930 – Проведення польським санаційним урядом акції «Пацифікація» у Галичині з метою фізичного знищення українських вчителів, священників, професорів, шкіл та осередків «Просвіти».
1933 –Сталінська телеграма знищує українізацію, більшість письменників і вчителів зазнають репресій. З українського правопису вилучено літеру «Ґ».
1937 – Початок польської програми «ревіндикації» зі знищенням українських культурних осередків, зокрема церкви, на території Другої польської республіки.
1938 – Постанова ЦК ВКП(б) вводить обов’язкове вивчення російської мови в національних республіках.
1947 – Операція «Вісла»: розселення частини українців з етнічних українських земель «урозсип» між поляками у Західній Польщі з метою прискорення їхнього ополячення
1958 – Ст. 20 Основ Законодавства СРСР і союзних республік про народну освіту положення про вільний вибір мови навчання закріпило вивчення усіх мов, крім російської, за бажанням батьків учнів.
1970 – Наказ про написання дисертацій виключно російською мовою
1978 – Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо подальшого вдосконалення вивчення і викладення російської мови в союзних республіках» («Брежнєвський циркуляр»)
1983 – Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про додаткові заходи з поліпшення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік» («Андропівський указ»), яким зокрема введено виплату 16 % надбавки до платні вчителям російської мови й літератури; директива колегії Міносвіти УРСР «Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки», спрямована на посилення помосковщення.
1984 – Початок в УРСР виплат підвищеної на 15 % зарплатні вчителям російської мови порівняно з вчителями мови української.
1984 – Наказ Міністерства культури СРСР про переведення діловодства в усіх музеях Радянського Союзу на російську мову.
1989 – Постанова ЦК КПРС про закріплення російської мови як загальнодержавної.
1990 – ухвала Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській мові надавався статус офіційної.
XXI століття: Новітні форми тиску
Українська мова стикалася з новими викликами, зокрема на окупованих територіях.
2012 — Закон про «двомовність» у регіонах, де національні меншини становлять понад 10% населення (закон Колесніченка-Ківалова).
2014 — На окупованих територіях Донецької області школи переводять повністю на російську мову.
2016 — Після окупації Росією Криму зачинено україномовні школи.
2020 — На окупованих територіях вилучають українські підручники, ліквідують уроки української мови і літератури.
2022 — Звернення депутата Держдуми Євгенія Фьодорова до голови Міністерства науки РФ щодо створення в Росії Інституту регулювання норм української мови.
На окупованих територіях громад Донецької та Луганської областей впроваджено русифікацію закладів освіти, з усуненням викладання української мови, української літератури та історії України. Вилучено та знищено українську літературу та підручники історії України.
На території Криму окупаційна російська влада 2022 року запровадила так звані табори перекваліфікації для вчителів з Херсонської, Харківської та Запорізької областей з метою переведення їх на «російські стандарти навчання».
В окупованому Мелітополі армія Росії знищує книги з історії України, спалюючи їх просто на вулиці.
2023 — На тимчасово окупованих територіях росіяни вилучають українські книги з фондів загальних та шкільних бібліотек та спалюють їх в котельнях.
Історія утисків української мови — це історія боротьби за ідентичність і виживання, яка триває вже кілька століть. Попри всі заборони та репресії, українська мова продовжувала жити і розвиватися.
