Павло Глазовий – корифей українського гумору
Кухлик
Дід приїхав із села, ходить по столиці.Має гроші – не мина жодної крамниці.Попросив він:– Покажіть кухлик той, що з краю. –Продавщиця:– Что? Чево? Я нє понімаю.– Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.– Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка.Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:– На Вкраїні живете й не знаєте мови.Продавщиця теж була гостра та бідова.– У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова.І сказав їй мудрий дід:– Цим пишатися не слід,Бо якраз така біда в моєї корови:Має, бідна, язика і не знає мови.
Павло Глазовий
Творчість Павла Глазового залишається такою ж актуальною та зрозумілою, як і десятки років тому. Гумореска «Кухлик» – одна з тих, що влучно передає унікальність українського характеру, показуючи зв’язок поколінь, мовні проблеми та культурну самоідентифікацію з доброю іронією, так притаманною українському гумору.
Сатирик створив у своїх творах цілу галерею впізнаваних образів, які стали своєрідними символами українського національного характеру. Його герої – це двоє кумів, простих, але дотепних; сільська мати, що з гумором та легким сарказмом спостерігає за своєю «городською» дочкою; мудрий дід, який знає набагато більше за свого освіченого, але часом наївного онука.
Глазовий, попри веселий тон, часто підіймався до філософських висот. Він вкладав в уста своїх героїв інколи наївні, але завжди проникливі слова, що здатні підсумувати не лише буденні події, соціальні реалії чере глибокий підтекст, критику та вміння сміятися над собою, що робить його сатиру норадною.
Помер Павло Глазовий 29 жовтня 2004 року, залишивши українцям величезну спадщину веселих і мудрих гуморесок, які пояснюють складні явища через прості, але дуже точні й іронічні фрази.