Традиції колядування, щедрування та посівання
Зима — час, коли казка оживає, оселі наповнюються рідними, друзями й добрими побажаннями. Традиції колядування, щедрування та посівання — невіддільна частина української культури, яка зберігає стародавні традиції поколінь.
Колядування
Колядування починається ввечері на Святвечір, 24 грудня, і триває аж до Стрітення (2 лютого за новим календарем). У цей чарівний час вулиці наповнюються радісними звуками колядок. Діти й дорослі збираються в групи, вдягають традиційний одяг і несуть Вифлеємську зірку — символ народження Ісуса Христа.
Слова коляда, колядник, колядувати повстала з латинського calendae (грецьке — каляндай). Цим словом називали старинні римляни перший день кожного місяця, а передовсім Новий Рік, який святкували дуже врочисто та співали різні пісні (нинішні колядки), Дехто твердить, що слово коляда (подібно як калач) походить від “кола” — символу бога сонця.
Кожна колядка — це окрема історія, що розповідає про диво народження Спасителя у Вифлеємі, про радість і світло, які принесли Його прихід у світ.
“Нова радість стала, яка не бувала…”
“Бог предвічний народився…”
Колядувати — це завжди свято. Учасники розігрують веселі сценки, дарують гарний настрій і добрі слова, а господарі з радістю відчиняють двері, пригощають смаколиками та дякують за щирі побажання.
Світом шириться флешмоб «Глобальний Вертеп: українська коляда єднає світ!», який триває до 31 грудня!
Хочете відчути справжній дух Різдва?
Долучайтеся до колядування! Приходьте з друзями, родиною чи просто з гарним настроєм, і разом подаруймо Кіпру український різдвяний дух. Приєдуйтесь до колядників в групі Коляда в Пафосі та Коляда в Лімасолі.
Щедрування
Напередодні Нового року, 31 грудня, на свято Маланки настає Щедрий вечір — час щедрування. Слово щедрівка повстало від старослов’янського “щедрѣ” — милостивий. Отже щедрівка це пісенька, що в ній бажають комусь “щедрости”, доброго врожаю в новім році. Щедрий Вечір це вечір під Новий Рік, коли щедрують. Інакше звуть його Меланка на пам’ять преподобної Меланії римлянки.
Щедрівки відрізняються від колядок своєю життєрадісністю й побажаннями багатства та добробуту. Щедрувальники — дівчата, часто переодягнені в Маланку, Козу чи інших персонажів — ходять від хати до хати, співають веселих пісень і дарують господарям добрі побажання.
“Щедрик-щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка…”
“Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров’я!”
Ця традиція — наче народний театр. Щедрувальники веселять і смішать, а господарі нагороджують їх гостинцями чи дрібними грішми. Саме щедрування приносить у дім передноворічний настрій, коли зникають усі турботи, а серце наповнюється теплом.
Посівання
Рано-вранці на свято Василя, 1 січня, до осель приходять посівальники. Найчастіше це хлопчики, які несуть у кишенях жмені зерна й розсипають його по хаті. Зерно — символ життя, добробуту й майбутнього врожаю, тому посівання — це обряд на щастя й достаток.
Посівальники вітають господарів словами:
“Сію, сію, посіваю, з Новим роком вас вітаю!”
“На щастя, на здоров’я, на Новий рік, щоб уродився жито, пшениця й всяка пашниця!”
Господарі вважають за честь прийняти таких гостей. Чим більше посівальників завітає до хати, тим кращим буде рік. А щоб подякувати, їх обдаровують цукерками, випічкою або монетками.
Колядування, щедрування та посівання — це не просто обряди, які об’єднують родини, сусідів і громади. Це скарбниці традицій, що єднають людей, наповнюють оселі та всіх, хто причетний до свят, теплом надії та сподівань на найкраще. Ці звичаї нагадують нам про важливість єдності так далеко від рідної домівки.
Тож, коли почуєте стукіт у двері зимового вечора й веселе: “Дайте, дядьку, ковбасу!” — не зволікайте. Відчиняйте і впускайте свято у свій дім!