Оплески війні
У той час, як на сході Європи лунають вибухи, а тисячі українців щодня борються за право на існування, російська пропаганда, замаскована під культуру та мистецтво, продовжує знаходити своїх шанувальників. Кіпр — острів, де досі відчутний вплив російських «культурних» ініціатив, що нерідко слугують прикриттям для політичної легітимації агресивної політики Кремля.
«Не відволікайтеся на наші злочини, краще послухайте Чайковського, подивіться балет, почитайте Пушкіна», — говорить пропаганда.
Російська культура завжди позиціонувала себе, як «символ миру та духовності». Але чи варто підтримувати артистів, котрі мовчать про війну або відкрито підтримують кремлівський режим, ставши співучасниками російської агресії? Вони вже третій рік поспіль виходять на сцени всього світу – з посмішкою, збираючи овації, а іноді відкрито підтримуючи кривавий режим путіна, несучи в Європу так звану «вєлікую рускую культуру».
Російські артисти, які виступають на європейських сценах, не лише розважають, а й ненав’язливо нормалізують агресію. Їхні концерти та вистави стають частиною величезної пропагандистської машини, яка переконує, що росія — це культура, балет, поезія та романтика, а не армія загарбників, не ракети, що знищують мирні міста, і не бомби, які забирають життя дітей.
На жаль, це працює, адже багато хто намагається відокремити культуру від політики, і кремлівський режим вміло використовує це.
Історичний контекст сприяє цьому впливу на Кіпрі – росіяни давно зміцнили на острові свої позиції: від економіки, церкви до культурного проникнення. Ця інертність сприйняття дозволяє артистам країни-агресора спокійно збирати аншлаги на концертах, не згадуючи про війну та підтримуючи «вєлікую» вбивчу культуру.
Зазвичай під фразою “російський народ” не формується жодного образу – це якісь люди, які, однак, відразу отримують конкретні імена, достатньо відкрити афішу подій на Кіпрі.
Celebrity Gala: Love Dance — балет на Кіпрі до Дня святого Валентина! Подаруйте коханій чудовий вечір від артистів, які оспівують любов, водночас мовчки підтримуючи війну. Зірка Большого театру з москви впевнена: з часом усе налагодиться, адже «дружні країни сумують за російським балетом».
Чи шоу-балет TODES, що є чи не найвідомішим на росії хореографічним театром. Зараз, як і раніше, він збирає овації на сценах Європи. А засновниця проєкту публічно підтримує президента Росії Володимира Путіна, заявляючи, що «альтернативи йому в Росії немає».
Оплески таким артистам — це оплески геноциду. Кожен квиток на ці заходи — це внесок у пропаганду, яка мовчки виправдовує війну.
Чи можна аплодувати тим, хто підтримує жахіття, які творить їхня держава?
Нациський і радянський режими є гарним прикладом потужної пропаганди ідей, які поділяли мільйони. Але з часом і з розвитком комунікацій інструменти змінюються, адаптуються, і в 21-му столітті вже просто вражають своєю потужністю. Як протидіяти цьому?
Саме ми, українці, формуємо думку про Україну. Сприйняття інформації часто йде через особисті історії, тому маємо ділитися власними переживаннями, фактами свого життя, доводячи, що все не так райдужно, як показує черговий концерт.
Запитайте себе, чи готові ви аплодувати артистам, чиє мовчання й лояльність до режиму стали частиною злочинів проти ваших друзів, знайомих, сім’ї? Кожен квиток — це не просто вечір розваг, а свідомий вибір, особливо під час війни.