Пласт на Кіпрі – там, де б’ється серце України

12 Квітня, 2025Новини

На вірність Богу та Україні першу присягу українські пластуни склали у Львові у 1912 році. Те покоління молодих патріотів уже у Першій Світовій війні стали до лав Січових Стрільців. А згодом, виховані на засадах християнської моралі та любові до Батьківщини, пластуни стали ядром армії УНР, а також входили до ОУН та УПА. Оскільки в Радянському союзі для Пласту існування було неможливим, українські скаути пішли в підпілля.  Із 1950-х років починається новітня історія Пласту: осередки відкриваються в Європі, США, Латинській Америці й Канаді. Їхніми головним завданням стає збереження українських традицій, духу, віри, мови. Діаспоряни охоче долучають до Пласту дітей, з надією, що українство зберігатиметься й поза рідною домівкою.

Пя’ть років тому на Кіпрі Лілія Лапєєва, пластунка з Дніпра, вирішила, що осередку українських скаутів на Кіпрі – бути. Вона поділилася ідеєю з подругами – Ксенією Мухортовою та Надією Михайліною, і справа пішла. Нині кількість дітей в осередках острова складає 110 осіб. Це новаки, юнаки і зовсім нещодавно згуртовані в Ларнаці пташата (діти 3-5 років).

Сучасний Пласт на Кіпрі – це також основи патріотичного та християнського виховання, збереження українських традицій та повага до природи. А ще – це дуже важливі для українців адаптація, дружба дітей та дорослих, здоровий спосіб життя. Влітку 2022 року виховники кіпрського Пласту започаткували проведення таборів в горах Троодос, і сьогодні це один з найулюбленіших заходів і виховників, і дітей. От і нещодавно в гори їздили вже більшою кількістю новаків і юнаків, адже цього року було запущено станицю Пласту в Ларнаці.

Що таке Пласт, і чому він приваблює людей, що Пласт означає в їхньому житті? Про це з UKRCY.news поділилися Лілія Лапєєва, Надія Михайліна, Анна Сушко і Юлія Товарянська.

ЛІЛІЯ ЛАПЄЄВА, засновниця організації «Пласт-Кіпр»:

Бути в Пласті – це про певний спосіб життя. Це про любов до природи, людей, до загальнолюдських цінностей. І коли я переїхала до Кіпру, усвідомила, що мені тут бракує пластового руху. Бракує таборів, мандрівок, дітей, які запалюють своєю щирістю. Бракує команди друзів, які з тобою на одній хвилі. А ще я хотіла, щоб моя дитина мала це пластове товариство на Кіпрі. 

Перший гурток складався переважно з наших дітей та дітей друзів. А далі, коли наші волонтери-ентузіасти Ксенія і Надія,  яких я запалила ідеєю Пласту, пройшли відповідний вишкіл (тренінг), ми створили також новацький рій. Перший гурток юнаків діти назвали “Смузі”, бо він був мішаний. Роком пізніше в Нікосії також створився новацький рій, з яким почала займатися пластунка Юля Товарянська. Нещодавно відкрився осередок в Ларнаці. На черзі Пафос! Збільшення осередку – це одна зі стратегічних цілей. І ми раді, що досягли її.

Для мене Пласт – це відкриті двері у світ. Це потужний інструмент змін – як особистісних, так і змін суспільства. Лідерство, патріотизм, відданість загальнолюдським цінностям на основі християнської моралі формує справжніх особистостей. І це не просто красиві слова, це історії конкретних воїнів-героїв, вчителів, музикантів, науковців, волонтерів.

Найбільше мене надихають пластові табори.  Пізнання себе та інших через життя серед природи, через командну роботу, через навчання практичним навичкам, через вечірню ватру та чари пластування. Це відчуття, коли після табору діти не хочуть повертатися додому, коли вони обіймають один одного, сповнені добром, прийняттям, радістю.

Це Велика гра, яку називають Пластом!

НАДІЯ МИХАЙЛІНА, співзасновниця організації «Пласт-Кіпр»

Пласт – це любов. Коли я була юначкою, в моєму місті  не було скаутингу, а тим паче Пласту, але були наметові табори, мандрівки в гори. Тоді моє серце назважди там знайшло для себе радість.

Тому й зараз у нашому Пласті я дуже люблю табори. Певно – це найкраще, що є в пластуванні. Бо тут ти живеш іншим життям, в таборі не можна «сховатися», тут людина проявляє себе справжню. На таборі все ніби відступає далеко, ти живеш тут і зараз. А ще мене надихають діти, коли ти бачиш, як змінюється дитина, як Пласт надихає до цих змін. Це вартує часу та зусиль! Пласт дає дитині знайти себе справжню. Пласт надає багато цінностей: допомагати іншим, жити не тільки для себе. Пласт вчить, що спершу ти маєш сам зробити вчинок. Тож, в впершу чергу,  Пласт виховує  нас, дорослих. 

Із трьох моїх доньок дві – пластують. Старша Тетяна у скаутингу з 11 років (починала в Православних скаутах України), і я вважаю, що там вона отримала дуже багато, як в сенсі моральних цінностей, так і низку корисних навичок. Уже в 15 років вона відповідала за польову кухню на 40 осіб. Це неймовірна школа життя – недарма люди, які зустрічали пластунів, кажуть, що вони трохи з іншого тіста. Молодша Олена їздить на табори з 4 років, я радію, що їй подобається.

Я знаю – те, що роблю сьогодні, це зернятка. Нехай зараз не все виходить, щось іде не ідеально. Але початок – він завжди такий. Згодом це буде потужна організація, тож я щаслива бути на початку цього неймовірного руху на Кіпрі.

АННА СУШКО, куратор осередку «Пласт-Ларнака»

Про Пласт я дізналася у 2019 році, і мені дуже хотілося бути дотичною до цього. Як мама, я хотіла відвести старшого сина. Але на той момент це було незручно, тому що ми не жили постійно на Кіпрі, і треба було возити сина в Лімасол на сходини. Адже одна з умов Пласту – це регулярно відвідувати зустрічі. А вже у 2022, коли я приїхала на Кіпр з дітьми після Повномасштабного вторгнення, в Ларнаці з’явилося дуже багато українських дітей, і… мені кортіло зробити Пласт в Ларнаці, для української громади. Але також ще не всі пазли зійшлися – не було виховників. Потрібні були дорослі, готові пройти вишкіл і щовихідних приділяти час дітям. І ось восени 2023 – Альона Велика виявила бажання бути волонтером, а Віталій Євтушенко вже почав проходити навчання на виховника. Також на сходинах допомагає Іван Бородай. Що казати – і я проходила навчання, відклавши всі справи! Настільки це мене захопило.

Син до того нічого не знав про пластунів. У 2023 троці влітку я його відправила в пластовий табір. Тоді там були, здебільшого, діти з Лімасолу, в яких вже склалася компанія, а він хотів бути зі своїми друзями. У Ларнаці ж зараз зібралася нова команда, діти новенькі, і вони формують нові стосунки, новий  осередок. За цим так класно спостерігати! А ще вперше на Кіпрі ми відкрили групу пташат для дітей 3-5 років, завдячуючи двом мамам-волонтеркам Марисі Аверіній та Наталії Андрийчук.

Я неймовірно тішуся, що такий потужний благодійний проєкт працює, розвивається, це так круто відчувати й усвідомлювати. Дітям дійсно подобається, батькам також. Хотілося би  більше виховників залучити, адже тоді можна запросити більше дітей. Завдячую нашому центру Обійми, є база для сходин, є чудові виховники, а значить – є осередок. 

ЮЛІЯ ТОВАРЯНСЬКА, куратор осередку «Пласт-Нікосія»

Пласт – це згуртована українська родина. Я саме так це відчуваю. А за кордоном таке спілкування в колі своїх відіграє ще більшу роль! Бо відчувається тяга за родиною, за своєю країною, за українським, що необхідна моральна підтримка й натхнення.  Особливо зараз, коли таке відбувається на нашій Батьківщині. 

Моя місія в ролі пластуна, виховника – збереження українських традицій, любові до природи, лагідна українізація, просувати Україну за кордоном. У Нікосії багато російськомовних українців. Хотілося би підтримувати їх в поступовому переході на українську. 

Я багато років була в Пласті, але мала перерву у десять років. І зараз, коли я знову в цьому русі, я відчуваю, як у серці запалилася пластова іскра, якою я й хочу ділитися.

Олена Ендрюс-Скаліодес

Теги: Пласт Кіпру