Вино все одно буде!!!
Чи може вино народитися з чорної землі після пожежі? В Красохорії я знайшла відповідь. І ця історія — не лише про виноградники, а й про силу людей, які не здаються.
На минулому тижні я вперше, після страшної пожежі, побувала на улюбленому маршруті — тому самому, з якого починалися та складаються і зараз, в основному, мої винні мандрівки.
Я була за кермом, тож не мала можливості знімати. Але й жодне фото чи відео все одно не здатне передати того, що я відчувала.
Красохорія — це серце виноробного регіону Лімасолу, зазначене окремим PDO. Тут, у передгір’ях Тродосу на північний схід від міста, розташована більшість виноградників. Це найбільша апеляція Кіпру, яка дарує широкий спектр вин із місцевих та міжнародних сортів.
Особливе місце займає Келані. Тут ідеальні умови для винограду: багато сонця влітку та м’які зими без різких морозів. Мікроклімат дозволяє ягодам дозрівати гармонійно, розкриваючи повноту смаку й аромату. Ґрунти піщано-глинисті, на вапняковій основі. Вони добре відводять воду, змушують лозу проростати глибше, щоб дістатися до мінералів. Саме це і надає винам особливого характеру, робить їх якісними та цікавими.
Цього разу ми обрали Journey-1, одну з шести подорожей у цьому регіоні, які я пропоную. Вона включає відвідування виноробень “Ayia Mavri”, “Zambartas” та мальовничого села Vouni з їхньою крафтовою пивоварнею «Bes Beer».
З командою мандрівників ми подолали чимало кілометрів. Піднімалися в гори однією дорогою, поверталися іншою.
Перед очима — чорні схили, і лише подекуди маленькі клаптики на диво вцілілих виноградників, садів та домівок.
Але після побаченого краєвиду, після всіх цих чорних гір, я не знала, як дивитися виноробам в очі.
Я завжди пишалася тим, що Кіпр, незважаючи на всі історичні негаразди, оминула страшна епідемія філоксери, яка наприкінці XIX століття знищила 80% виноградників по всій Європі. Україна тоді, на мою думку, постраждала найбільше, втративши майже всі автохтонні сорти. Кіпр же і сьогодні засаджений на 90% місцевими сортами. Тринадцять із них вдалося відродити науковцю Акісу Замбартасу, співзасновнику виноробні Zambartas разом із сином Маркосом.
Попри все, у нас вийшла чудова подорож. Нас усюди зустрічали дуже тепло і щиро.
Винороби — це надзвичайно сильні люди, справжні супергерої. Вони не зупиняться, не складуть руки й не впадуть у відчай. На наше запитання, що буде з погорілою лозою, вони відповідають: вона відпочине, відновиться, дасть нові плоди — хоч і небагато. Це буде дуже особливе вино.
Я впевнена, що це вино буде прекрасним!
Читати також