Анастасія Еллінас: “Just do it! Можливо, твоя амбіція спрацює”
Віра в себе — одна з головних рис сучасної молоді. Якщо до неї додати освіту, прагнення досягти більшого, ініціативність і талант, результат може бути вражаючим.
Анастасія Еллінас у свої 18 років активно працює у сфері SMM, організовує маркетингові конференції, веде подкаст на YouTube та популяризує Україну серед кіпрської молоді. Дівчина має вже тисячі підписників, але ставиться до цього спокійно.
Нещодавно Настя вступила до університету в Англії, де заглибиться у вивчення маркетингу. Свої нинішні досягнення Анастасія розглядає як сходинку до більшого і готова безупинно розвиватися.
Про життя і плани українсько-кіпрської блогерки з Ларнаки — в інтерв’ю Олени Ендрюс-Скаліодес.
Настя, ти народилася в Україні, але виросла на Кіпрі. Який менталітет тобі ближчий?
— Я ходила до школи з кіпріотами, дружила з ними, тому справді перейняла кіпрський менталітет.
А коли ти спілкуєшся з кіпріотами, ти підкреслюєш, що ти українка?
— Так! Я навчаю їх нашої української мови. Може, не всім виходить ідеально, але мені до душі, що вони цікавляться нашою культурою.
Що для тебе означає популярність? І чи варто ставити собі за мету бути популярною людиною, чи це радше результат діяльності?
— Популярність — це коли тебе знають люди з різних середовищ. Вона не з’явиться сама по собі, якщо нічого не робити. Все просто: хочеш бути відомим — придумай щось своє і роби, поки не “вистрілить”.
Звісно, мені приємно, коли хтось підходить і каже: “Я тебе знаю”. Але за цим стоїть багато праці.
Ти працюєш у SMM. Чи можеш за допомогою соцмереж зробити будь-яку людину або бренд популярними? І що тобі найбільше подобається у твоїй справі?
— Допомогти стати відомими та побудувати особистий бренд — цілком можливо. У моїй роботі найбільш захоплює свобода: я сама обираю, з ким працювати, де й коли. Я не прив’язана до офісу з 9 до 17 — можу бути на іншому кінці світу, працювати й відпочивати одночасно. Мені пощастило займатися тим, що люблю.
Ти цілеспрямована, працьовита, креативна. Хто найбільше вплинув на тебе як на особистість?
— Безумовно, мої батьки. Якби не їхнє виховання і все, що вони в мене вклали, я б не була такою, якою є у свої 18 років. Чесно, я сама вражена.
Ти робила ефіри з батьками. Почувалася інтерв’юеркою чи донькою? Було комфортно працювати над цими програмами?
— Я почувалася донькою. Зовсім не нервувала, мені було комфортно. З мамою ми записали програму раніше, а тато хотів зробити ефір, коли я вже переїду до Англії. Це був ще один привід поговорити з ними про життя та бізнес.
До речі, розкажи про свій YouTube-проєкт. Часто натхнення вистачає на старт, а продовжувати важко. Ти не зупиняєшся. Це про терпіння? Чи іноді хочеться сказати — “та ну його”?
— Якщо чесно, YouTube-проєкт — це для мене нелегкий виклик, особливо на Кіпрі. Його розвивати складно, довго й дорого. Але я сприймаю це як інвестицію у свій імідж і справу, яку люблю. Плюс це чудова нагода знайомитися з людьми з різних сфер, отримувати нові контакти й клієнтів.
Що тебе мотивує діяти?
— Мене мотивує можливість заробляти власні гроші й бути незалежною — коли знаєш, що можеш сама за себе заплатити, купити собі бажану річ чи зробити манікюр.
У мене багато планів і цілей, а щоб їх досягти, треба працювати.
Тебе запрошують вести заходи грецькою мовою. Ти, зокрема, вже двічі вела концерт Товариства Українсько-Кіпрської Дружби до Дня Незалежності. Ти любиш сцену?
— У дитинстві я взагалі хотіла стати співачкою! Потім зрозуміла, що це не зовсім моє. Але на сцені я почуваюся впевнено й комфортно.
Які твої прості радощі, як у звичайної 18-річної дівчини?
— Приємно, коли знаходжу час побути наодинці із собою або зустрітися з друзями. Це для мене справжній відпочинок — я люблю живе спілкування з близькими людьми.
Як ти розширюєш свій кругозір: книги, фільми, подорожі чи спілкування?
— Для мене найцінніше — живе спілкування.
Як ти вважаєш, чи складно молоді сьогодні знайти себе? Які твої однолітки — амбітні чи більше схильні “просто жити”?
— Так, сьогодні це непросто. Навколо надто багато спокус і відволікаючих речей. Тільки ті, хто візьмуть себе в руки, зможуть чогось досягти.
У кожного свій вибір: можна сидіти все життя “на шиї” у батьків, а можна рухатися вперед і створювати щось своє.
Багато моїх друзів ще навчаються у школі чи університеті, але не визначилися, чим хочуть займатися. Я намагаюся їх підштовхнути, проте рішення кожен має прийняти сам.
Що б ти порадила молодим людям, які хочуть розвиватися, але соромляться чи не наважуються почати?
— Just do it! Справді. Ніколи не знаєш — може, саме твоя амбіція спрацює.
Олена Ендрюс-Скаліодес