Українська література впевнено заявляє про себе на Кіпрі
Другий рік поспіль українська книгарня Soloveyko представляє українську літературу на Nicosia Book Fest — найбільшому міжнародному книжковому фестивалі Кіпру, який цього року зібрав понад 15 тисяч гостей із різних країн.
У зеленому парку, серед шелесту дерев і багатомовного гомону, знову зазвучала українська — поруч із книжками, поетичними читаннями, майстер-класами та авторськими виробами.
Для команди Soloveyko ця участь — не просто виставковий стенд, а доказ того, що українська книга має свій голос і свого читача навіть на Кіпрі.
Як зростає українська книжкова присутність на острові, хто сьогодні читає українське й чим живе команда Soloveyko — у розмові із засновницею книгарні Наталією Гілевич.
— Минулого року участь у фестивалі стала дебютом українського стенду. Якою була цьогорічна, друга участь?
— Цього року ми вже почувалися набагато впевненіше. Якщо минулого разу багато процесів були новими, то тепер ми добре розуміли формат фестивалю, очікування публіки й загальну атмосферу.
За цей рік ми організували кілька власних заходів, відкрили шоурум у Лімасолі та суттєво розширили асортимент. Тож цього разу все було спокійно, структуровано, з передчуттям приємного хвилювання й натхнення.
Для нас друга участь у Nicosia Book Fest стала підтвердженням того, що українська література має свого читача і далеко за межами України. Ми відчуваємо підтримку і любов до українського слова. Це надихає відкривати нові серця для українських книжок.
— Що змінилося у форматі, сприйнятті, реакції публіки?
— Формат фестивалю залишився таким самим — і це чудово. Він Душевний, Родинний.
Ми дуже любимо, що він проходить саме у жовтні — можна працювати на свіжому повітрі, серед дерев, дитячого сміху й музики. Це стенди в парку, справжнє свято книги й родини. Люди приїжджають цілими сім’ями, прогулюються, проводять час разом, спілкуються, обирають книжки для себе та своїх дітей.
Атмосфера дуже щира й тепла. Кожен, хто підходив до нашого стенду, посміхався, говорив добрі слова підтримки. Ми відчували, що українська книжка на Кіпрі стала чимось особистим і цінним.
Нам приємно, що публіка все більше чекає на наші новинки — адже ми привозимо видання майже одночасно з українськими релізами. Це створює відчуття зв’язку з домом, ніби між Кіпром і Україною немає відстані.
— Чи можна сказати, що цього року українська література вже має своє коло прихильників?
— Звісно. Українська книжка вже має своїх постійних читачів. До нас приходили клієнти, які зробили передзамовлення ще до фестивалю, щоб забрати книжки особисто. Водночас було багато нових відвідувачів — людей, які вперше відкрили для себе Soloveyko і українську літературу на Кіпрі.
Навколо нашого стенду традиційно збиралася тепла компанія українців, які хотіли поспілкуватися, поділитися новинами, просто побути разом. Мабуть, це найприємніші моменти.
— Які автори або книжки стали головними відкриттями фестивалю — для вас і для гостей стенду?
— Безумовно, візит Ірини Цілик, української поетеси, письменниці й режисерки, став особливою подією. Її участь організував Український культурний центр «Обійми».
Ірина презентувала свої твори, розповіла про творчість, а потім завітала до нашого стенду. Ми дуже раді, що тепер маємо кілька книжок із її автографом у нашій колекції. Її тексти про війну, пам’ять і людську ніжність надихає й глибоко резонують із нашими читачами.
— Як змінилася команда Soloveyko за цей рік? Чи з’явилися нові партнери, видавці?
— За рік ми суттєво виросли. Відкриття шоуруму в Лімасолі у травні 2025 року дало нам можливість сформувати постійну команду, яка працює у книгарні, допомагає з продажами та організацією подій.
Також до нас приєдналися нові партнери — зокрема у Чехії, де незабаром відкриється ще один Soloveyko. Зараз у нас представлені книги від 130 видавництв. Ми постійно відкриваємо нові українські імена і формати, щоб показати широту українського книговидання.
— Як відчувалася присутність України у загальній програмі фестивалю?
— Ми запросили українських майстринь представити свої роботи поруч із нашим книжковим стендом — і це виглядало дуже органічно. Усе разом створювало єдиний український простір — теплий, затишний, справжній. Це був не масштабний, але важливий крок — показати українське мистецтво великій багатонаціональній аудиторії.
Хочемо відзначити молоду майстриню Софію , яка, попри юний вік, дуже гідно представила свої вироби. Відвідувачі з цікавістю розглядали її роботи, розпитували про техніку та ідеї.
Також традиційно увагу привертала Катя Щербакова, яка збирала навколо себе поціновувачів петриківського розпису. Вона не лише демонструвала свої роботи, а й допомогала охочим спробувати техніку розпису власноруч. Це викликало щирий інтерес у людей різного віку й стало однією з найатмосферніших частин української зони.
— Чим запам’яталися відвідувачі цього разу?
— Найзворушливіші миті — це зустрічі з дітьми. Вони надзвичайно відкриті. Приходять упевнено, вже знають, що шукають, обирають улюблені серії, діляться, кого читають. Дуже зворушує, коли восьмирічна дитина бере до рук чергову частину Гаррі Поттера українською або шукає нову казку чи комікс.
І що цікаво — діти часто обирають книжки не лише для себе, а й для друзів. Ми бачимо, як формується покоління, для якого українська мова — це не лише мова дому, а й мова читання, мрій і пригод.
Так само багато людей поважного віку приходили до нас за продовженням улюблених серій або шукали класиків, щоб зібрати власну бібліотеку. Такий віковий діапазон — від наймолодших до наймудріших — показує, що українська книжка цікава кожному.
— Ви не просто представляєте книги, а й формуєте культурний образ України на Кіпрі. Які головні меседжі хотіли донести цього року?
— Для нас дуже важливо усвідомлювати, що ми не просто продаємо книги — ми будуємо простір, у якому українці можуть відчути дотик дому.
Ми хотіли донести, що українська культура жива, сильна й світла. Любов до читання українською — не мода, це частина нашої ідентичності. Люди обирають українські книги, щоб підтримати своїх авторів і свій голос.
І що особливо надихає — молодь читає класику. Шевченка, Лесю Українку, Підмогильного, Франка. Вони повертаються до своїх коренів через слово. А ще створюють власні колекції — сучасних авторів, поезії, есеїстики. Це свідчить про дозрівання культури читання, яке народжується з любові.
Для нас кожен читач — це окреме світло, яке додає тепла у спільне українське небо, навіть якщо це небо — над Середземним морем.
— Які ідеї або співпраці народилися після фестивалю? Чого чекати від Soloveyko далі?
— Після фестивалю ми традиційно повертаємося з натхненням і новими ідеями. Ми багато спілкувалися з відвідувачами, дізнавалися про їхні побажання, відстежували тенденції.
Команда не зупиняється і вже 17–19 жовтня Soloveyko вирушає на Франкфуртський книжковий ярмарок, один із найбільших у світі. Ми хочемо перейняти європейський досвід, познайомитися з видавцями, створити колаборації та розширити асортимент книжками англійською.
Ми бачимо, як навколо Soloveyko формується спільнота людей, які люблять українське слово. І хочеться, щоб вона зростала, щоб українська книжка ставала частиною світової культури.
Фото надані Nicosia Book fest, Українським культурним центром «Обійми» та Soloveyko.