Про самовизначення татар і башкирів на Кіпрі
Сьогодні, 11 жовтня, народ Башкортостану святкує День Республіки. Це свято має особливе значення для башкирського народу, який відзначає свою національну ідентичність та має багату історію боротьби за самовизначення.
Башкортостан є однією з найвпливовіших республік у складі російської федерації, маючи вирішальне значення для регіональної стабільності та перспектив незалежності всього Уралу. Його роль є ключовою у можливому відновленні самостійності сусідніх республік та народів, таких як Татарстан, Ерзянь Мастор і Мокшень Мастор (Мордовія), Чувашія, Марій Ел та Удмуртія.
Національний рух у Башкортостані розпочався ще з моменту приєднання країни до російської імперії, коли місцевих жителів почали обмежувати у правах, примушували до християнізації та конфісковували їхні землі. Упродовж VII–XIX століть народ підіймався на боротьбу за свою незалежність, здійснивши вісім національно-визвольних повстань. Деякі з них навіть призвели до тимчасового відновлення незалежності Башкортостану, однак ці зусилля жорстоко придушувалися російською владою за допомогою репресій.
Башкортостан також відіграє важливу роль в економіці росії, особливо в галузі видобутку природних ресурсів. У 2022 році республіка експортувала продукцію на суму 188 мільйонів доларів. Однак понад 60% доходів надходять до федерального бюджету росії, а не залишаються в республіці.
За даними 2022 року, башкири складають 29% населення республіки, татари — 24%, при цьому російською мовою володіють 96,4% населення.
Про башкирів і татарів
Башкири (башкорти — історичний етнонім) і татари — корінні народи республіки, відомі своїм опором рашизму та російській імперськості. На початку 90-х років Татарстан провів референдум, на якому більшість підтримала незалежність від російської федерації на республіканському рівні, але Москва визнала це рішення “неконституційним” та неправомірно відібрала.
Башкортостан відомий потужним етнічним рухом і протестами за захист шиханів та гори Куштау, що стали символами боротьби за національні й екологічні права.
Узимку цього року Башкортостан став центром найбільшого протесту в росії з початку повномасштабного вторгнення в Україну. Після арешту одного з лідерів екологічних протестів, Фаїля Алсинова, близько 10 тисячі людей вийшли на вулиці Баймака, міста з 17-тисячним населенням, щоб висловити своє невдоволення з федеральною владою і «намісниками» з Москви. Протестувальники також висловлювали невдоволення участю місцевих жителів у війні проти України.
Це призвело до масових арештів та зачисток, коли було затримано понад 100 осіб. А Фаїля Алсинова було внесено до списку екстремістів та засуджено до чотирьох років ув’язнення.
Про етнічний досвід на Кіпрі
Деякі кіпріоти знають, що росія складається з багатьох окупованих територій, але варто зазначити, що не всі кіпріоти називають їх окупованими, а деякі можуть і висловлювати відкриту підтримку рашизму. З іншого боку, окремі кіпріоти дуже приблизно уявляють, де знаходяться Татарстан і Башкортостан. Однак навіть у таких випадках майже завжди доводиться вести велику антиімперську роботу: пояснювати, як росія вбиває корінні народи та їхню культуру, розповідати про конкретні приклади протестів, показувати різницю в культурах і мовах. Суб’єктивні враження показують, що ці теми дуже цікаві молодим і активним кіпріотам. Для тих, хто не розділяє росію на окремі суб’єкти, буває досить складно пояснити, що таке імперія, і як саме вона шкодить іншим країнам. Цікава гра слів: президентом окупованої частини Кіпру на даний момент є Ерсін Татар. Крім того, татари і башкири розмовляють тюркськими мовами, що створює цікавий культурний контекст на Кіпрі. Однак більшість кіпріотів, на щастя, готові побачити різницю між політичним діячем і представниками народів, які розмовляють тюркськими мовами.
Про антиколоніалізм на Кіпрі
Більшість молодих активістів на Кіпрі вирізняються сильною антиімперською та антиколоніальною позицією, що полегшує діалог про боротьбу за самовизначення. Для кіпріотів важливо питання культурного самовизначення: багато хто відкрито відкидає розподіл на греків-кіпріотів і турків-кіпріотів, намагаючись створити спільну кіпрську культурну ідентичність. Саме тому кіпріоти завжди співчувають тим, хто так чи інакше веде антиколоніальну боротьбу, як у Башкортостані. На жаль, це співчуття часто складно трансформувати у конкретні дії: для кіпріотів важливіше витрачати ресурси на вирішення власних проблем, що є цілком логічним.
Національні рухи й протести в Башкортостані продовжують набирати сили, і лише час покаже, чи мають вони потенціал для досягнення успіху.
Татари проти рашизму
Читати також:
Білоруси на Кіпрі: виклики еміграції та боротьба за демократію