Вибори, які можуть змінити політичний ландшафт Кіпру
Парламентські вибори на Кіпрі, які відбудуться 24 травня, стануть найрадикальнішим і найнепередбачуванішим переформатуванням влади в сучасній історії країни. Результати цього голосування мають критичне значення, адже за лаштунками рекордної політичної фрагментації ховається ризик паралічу ухвалення рішень у державі-члені ЄС.
Політична картина Кіпру ніколи не була настільки роздробленою. На 56 крісел у Палаті представників претендує абсолютний рекорд — 753 кандидати. У масштабах країни з населенням трохи більше мільйона людей це означає, що один кандидат припадає приблизно на кожні 1300 громадян.
У перегонах беруть участь 19 політичних об’єднань та 9 незалежних кандидатів. Традиційна двопартійна система, де тон роками задавали правоцентристська партія DISY та комуністична AKEL, тріщить по швах під тиском антисистемних рухів, соціального популізму та відверто радикальних сил.
Найтривожнішим чинником цих виборів є активізація сил, чия риторика дивно синхронізується з інформаційними темниками москви.
Аграрно-трудова партія «Агрономос» викликає суперечки через глибокі зв’язки з російськими структурами на Кіпрі. Лідер партії Андреас Христофі відкрито використовує радянську ностальгію та проросійську риторику. Серед членів та спонсорів партії є особи російського походження, що перетворює «Агрономос» на класичний інструмент «м’якої сили» Кремля в регіоні.
Скандально відомий 26-річний YouTube-блогер та євродепутат Фідіас Панайоту, який здивував Європу своїм обранням у 2024 році, тепер веде на вибори власну партію «Пряма демократія Кіпру». Позиція Панайоту щодо України є відкрито деструктивною. Він неодноразово закликав до «прямого діалогу з путіним», критикував європейські санкції та вимагав припинити військову допомогу Києву. Резонанс викликало і його скандальне голосування в Європарламенті проти резолюції, яка засуджувала депортацію українських дітей росією.
У нинішній кампанії привертає увагу і AKEL — історично одна головних політичних сил Кіпру. Партія з комуністичним корінням традиційно виступає за соціальну політику, федеративне вирішення кіпрського питання та критично ставиться до НАТО і зовнішньої політики Заходу. У своїй передвиборчій програмі AKEL повторює кремлівські тези, обходячи мовчанням факти злочинної агресії рф — «війна НАТО проти росії на українській території», «провокація Заходу» та «небезпечна політика озброєння України».
Проте кремлівські наративи на Кіпрі просувають не лише новостворені чи реформовані партії — небезпечні геополітичні гасла лунають і з табору самовисуванців. Яскравим прикладом цього є ситуація в Лімасолі, місті, яке традиційно вважається центром російської експатріатської та бізнес-спільноти. Тут як незалежний кандидат балотується Лукас Ставру. Його програма поєднує жорсткий лівий популізм (націоналізацію банків) з геополітичним розворотом політики країни. Ставру відкрито вимагає відмови від західного вектора на користь прямої безпекової та військової співпраці з рф.
Останні соціологічні опитування свідчать, що до парламенту Кіпру мають реальні шанси пройти щонайменше сім політичних партій. Це означає, що жодна политична сила не підійде до заповітної позначки у 29 голосів, необхідних для формування стабільної більшості. Для Кіпру це відкриває шлях до нестабільності та несе конкретні загрози. Кіпр має право вето на загальноєвропейські рішення. Уряд, змушений щоразу домовлятися із популістськими силами заради ухвалення внутрішніх законів, може стати «слабкою ланкою» під час голосувань.
Першим індикатором того, куди хитнеться політичний маятник Кіпру, стане обрання нового спікера Палати представників одразу після виборів.
Ці вибори покажуть, наскільки кіпрське суспільство готове протистояти політичному популізму, зовнішньому впливу та спробам просування анті європейських наративів у політичному просторі.
Читати також:
24 травня на Кіпрі — вибори. Що українцям треба знати до, і за чим стежити після
Теги: вибори до Парламенту